Комп'ютер майбутнього: перші кроки чи далекі перспективи
У 2030 році комп’ютери, як очікується, супроводжуватимуть людство геть усюди. Користувачі їх майже не помічатимуть, але насправді без них нічого не функціонуватиме.

Уявити майбутнє без комп'ютерів не можна

Комп’ютери майбутнього будуть усюди і одночасно ніде. Цю трохи заплутану тезу професор Штефан Йєніхен з Технічного університету в Берліні пояснює так: «Комп’ютери ставатимуть дедалі меншими, таким чином вони поступово зникатимуть з поля зору людей». Інакше кажучи, йдеться про цілі інтегровані системи й мережі. Малесенький, але надпотужний комп’ютер у майбутньому дедалі більше вмонтовуватиметься в повсякденні предмети, які нас оточують, і приховано керуватиме нашим життям. «Навряд чи хтось замислюється над тим, що вже нині в нашому автомобілі вмонтовано понад 80 мініатюрних комп'ютерів, яких водій взагалі не помічає», - каже професор.

Вмонтовані послуги

«Імовірно, зрештою ми навіть прийдемо до того, що люди захочуть імплантувати собі в мозок маленький чіп, через який зможуть виходити в інтернет і швидко отримувати необхідну інформацію», - не виключає комп'ютерний провидець Йєніхен. З огляду на такий стрімкий розвиток уже через 20 років нинішнє покоління смартфонів і планшетних комп'ютерів зможе згодитися хіба як експонат у музеях історії інформаційних технологій.Тенденція до того, що комп'ютер дедалі більше перетворюватиметься на вірного, майже непомітного супутника людини, невпинно зростатиме. Жоден власник будинку в майбутньому не їхатиме у відпустку без можливості контролювати свій «розумний» будинок на відстані. Жоден працівник компанії не вестиме ділові переговори без цифрового розпізнавача обличчя, через який він просканує своїх співрозмовників. І жоден хірург не наважиться на операційне втручання без того, щоб попередньо не підготувати це з цифровим асистентом.

Управління через відчуття та жести

Комунікація між людиною та комп'ютером до 2030 року зробить революційний стрибок. Інформації та команди віддаватимуться вже не через клавіатуру або комп'ютерну мишку, а через нові, значно інтерактивніші точки дотику фізичного та віртуального світів, каже професор Йєніхен. Приміром, невеликого олівця в руці має бути достатньо, аби з його допомогою увімкнути або вимкнути опалення чи пральну машинку. Спеціальна відеокамера слугує сенсором, який зчитує інформацію про рухи людини і передає на комп'ютер у вигляді команди.

Коли речі вчаться говоритиА якщо технології відеокамер розвиватимуть і далі, то й олівець як сигнальний інструмент вже не буде потрібним – людина зможе керувати прихованими комп'ютерами лише пальцями або вигуками, описує професор своє бачення: «Кожному з п'яти пальців відповідатиме певна команда для радіо або телевізора. Тобто той чи інший жест викликатиме дію, приміром, перемикання каналів або регулювання гучності.

Більше того, комп’ютери-2030 навчаться також говорити між собою. «Ідеться вже не про те, як я жестами можу змусити комп'ютер реагувати, а про те, як він краще може презентувати результати своєї роботи в моєму середовищі», - пояснює професор. Приміром, «розумний» будинок буде припасовувати освітлення, опалення та систему провітрювання під поведінку мешканця. Завдяки сенсорам опалюватимуться лише ті кімнати, в яких щось рухається. Прилади краще обмінюватимуться інформацією один з одним і будуть здатні виконати ще більше складних завдань.

Фізичний та віртуальний світи дедалі більше зливатимуться. Але те, що програмістам видається вельми привабливим, для захисників даних звучить як справжнє жахіття. Адже якщо всі сфери людського життя будуть оцифровані, то людське існування буде цілком прозоре для машин й не залишиться місця для приватної сфери.

Перші компютери

Коли з’явилися перші комп’ютери? Дати відповідь на це питання не так просто, оскільки немає однієї єдино правильної класифікації електронно-обчислювальних машин, а також формулювань, що можна до них відносити, а що – ні.

Перша згадка

Саме слово “комп’ютер” було вперше документовано в 1613 році і означало людину, який виконує розрахунки. Але в XIX столітті люди зрозуміли, що машина ніколи не втомлюється працювати, і вона може виконувати роботу набагато швидше і точніше.

Щоб почати відлік ери обчислювальних машин, найчастіше беруть 1822 рік. Перший комп’ютер винайшов англійський математик Чарльз Беббідж. Він створив концепцію і приступив до виготовлення різницевої машини, яка вважається першим автоматичним пристроєм для обчислень. Вона була здатна підраховувати кілька наборів чисел і робити роздруківку результатів. Але, на жаль, із-за проблем з фінансуванням Беббідж так і не зміг завершити її повноцінну версію. Але математик не здавався, і в 1837 році він представив перший механічний комп’ютер, названий аналітичної машиною. Це був перший комп’ютер загального призначення. В цей же час почалося його співробітництво з Адою Лавлейс. Вона перекладала і доповнювала його праці, а також зробила перші програми для його винаходу.

Аналітична машина складалася з таких частин: арифметико-логічний пристрій, блок інтегрованої пам’яті та пристрій для контролю руху даних. З-за грошові труднощі вона також не була завершена за життя вченого. Але схеми і розробки Беббіджа допомогли іншим вченим, які створювали перші комп’ютери.

Через майже 100 років

Як не дивно, за ціле століття обчислювальні машини майже не просунулися в своєму розвитку. В 1936-1938 роках німецький вчений Конрад Цузе створив Z1 – це перший електромеханічний програмований двійковий комп’ютер. Тоді ж, в 1936 році, Алан Тьюринг побудував машину Тюрінга.

Вона стала основою для подальших теорій про комп’ютерах. Машина эмулировала дії людини, наступного списку логічних вказівок, і друкувала результат роботи на паперовій стрічці. Апарати Цузе та Тьюрінга — це перші комп’ютери в сучасному розумінні, без яких не з’явилися б комп’ютери, до яких ми звикли сьогодні.

Все для фронту

Друга світова війна вплинула і на розвиток ЕОМ. У грудні 1943 році компанія Tommy Flowers представила засекречену машину під назвою «Колос», яка допомагала британським агентам зламувати шифри німецьких повідомлень. Це був перший повністю електричний програмований комп’ютер. Про його існування широка громадськість дізналася лише в 70-х роках. З тих пір ЕОМ привернули увагу не тільки вчених, але і міністерств оборони, які активно підтримували і фінансували їх розробку.

Щодо того, який цифровий комп’ютер вважати першим, йдуть суперечки. У 1937-1942 роках професор Айовского університету Джон Вінсент Атанасов Кліфф Беррі (аспірант) розробляли свій комп’ютер ABC. А в 1943-1946 Дж. Преспер Еккерт і Д. Мокли, вчені Пенсільванського університету, побудували потужний ENIAC вагою в 50 тонн. Таким чином, Атанасов Беррі створили свою машину раніше, але оскільки вона так ніколи і не була повністю функціонуючої, то часто звання «самий перший комп’ютер» дістається ENIAC.

Перші комерційні зразки

З величезними розмірами і складністю конструкції комп’ютери були доступні тільки військовим відомствам і великим університетам, які збирали їх самостійно. Але вже в 1942 р. К. Цузе почав роботу над четвертою версією свого дітища – Z4 і в липні 1950 року продав його шведському математику Едуарду Стиефелю. А перші комп’ютери, які почали масово випускатися, це моделі з лаконічною назвою 701 вироблені IBM 7 квітня 1953 року. Всього їх було продано 19701 штук. Звичайно ж, це все ще були машини, призначені тільки для великих установ. Для того щоб стати справді масовими, їм потрібно було ще кілька важливих вдосконалень. Так, у 1955 році 8 березня заробив «Вихор» — комп’ютер, який був спочатку задуманий у часи Другої світової війни в якості тренажера для пілотів, але до моменту свого створення підоспілий до початку Холодної війни. Тоді він став основою для розробки SAGE – підсистеми протиповітряної оборони, розробленої для автоматичного наведення на ціль літаків-перехоплювачів. Ключовими особливостями «Вихору» стали наявність оперативної пам’яті об’ємом 512 байт і виведення графічної інформації на екран в режимі реального часу.

Техніку в маси

Комп’ютер TX-O, представлений в 1956 році в Массачусетському технологічному інституті, був першим, в якому використовувалися транзистори. Це дозволило сильно зменшити вартість і габарити техніки. Потім команда вчених, які займалися розробкою TX-O, покинула інститут, заснувала компанію Digital Equipment Corporation і в 1960 році представила комп’ютер PDP-1 розпочав еру мінікомп’ютерів. Їх розмір був не більше однієї кімнати або навіть шафи, і вони були призначені для більш широкого кола клієнтів. Ну а перші комп’ютери-десктопи стала випускати компанія Hewlett Packard в 1968 році.